Всесвітній день боротьби з туберкульозом (ТБ) відзначається за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я в день, коли німецький мікробіолог Роберт Кох заявив про зроблене ним відкриття збудника туберкульозу.

У 1993 році ВООЗ оголосила туберкульоз національним лихом, а день 24 березня Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом та офіційно рекомендувала стратегію DOTS як нову стратегію боротьби з хворобою.

Основними принципами DOTS є: політична підтримка; діагностика методом мікроскопії; надійна поставка ліків; контроль за лікуванням та регулярна оцінка результатів.

DOTS – це стратегія проти епідемії туберкульозу, що дозволяє виявляти і лікувати хворих, небезпечних для оточуючих.

Можна вилікувати 92 – 95% хворих туберкульозом.

Впровадження DOTS – це спасіння багатьох людей від смерті, хвороби і страждання, зумовленого ТБ. Принципи стратегії DOTS універсальні для всіх країн. Зараз вона успішно запроваджується у понад 180 країнах світу.

В Україні, згідно з Указом Президента № 290 від 22.03. 2002 р., також встановлений Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз, який відзначається щорічно теж 24 березня.

Туберкульоз або сухоти – інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах (найчастіше у легенях) і поліморфною клінічною картиною.

Сьогодні у світі налічується 50 – 60 мільйонів хворих на туберкульоз, щороку захворює 7 – 10 мільйонів, помирає 3 мільйони осіб. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10 – 15 людей.

Туберкульоз супроводжував людство з давніх-давен. Ще у залишках кісток древніх людей знаходили сліди туберкульозного ураження. Опис хвороби виявляли у єгипетських ієрогліфах, старих перських книгах, індійських ведах. У вавилонських законах Хаммурапі (початок II століття до н. е.) встановлено право на розлучення із жінкою, якщо вона захворіла на сухоти. Давньогрецький лікар Гіппократ наприкінці V – на початку IV ст. до н. е. описав прояви туберкульозу та його патогенез, але вважав цю хворобу спадковою, оскільки вона вражала цілі сім’ї. Аристотель першим описав туберкульоз, а Клавдій Гален у Римі стверджував, що ця хвороба є заразною.

Очевидно, під цією недугою описувались різні хвороби, що супроводжувались інтоксикацією, виснаженням, кровохарканням, кровотечами, тому і виникла така назва як сухоти, що означає виснаження.

Основним досягненням у боротьбі з туберкульозом у XX ст. стало відкриття французькими вченими Альбертом Кальметом і Камілем Гереном у 1919 році протитуберкульозної вакцини, названої на їх честь БЦЖ. Перше щеплення здійснили 1921 року, а в 1925 році вакцина була передана в Радянський Союз. Масово виявлення туберкульозу стало можливим після запровадження флюорографічного обстеження, яке вперше застосували у 1924 році в м. Арбе (Бразилія).

У XX ст. відбувся активний наступ на туберкульоз завдяки відкриттю й впровадженню ефективних хіміопрепаратів. Більшість науковців робили оптимістичні прогнози і передбачали, що хвороба буде незабаром переможена. Проте у квітні 1993 року ВООЗ констатувала, що серед причин смерті від окремого інфекційного агента туберкульоз займає перше місце в світі та існує реальна загроза його глобального епідеміологічного поширення.

Збудник туберкульозу передається як через людину, так і через тварин, особливо через велику рогату худобу, значно рідше через птахів. Мікобактерії людського типу спричиняють у людей від 80 до 95% випадків захворювання туберкульозом. Мікобактерії можуть виділятися під час кашлю з харкотинням, слиною, а також під час співу, розмови; рідше – з калом і сечею при позалегеневих формах туберкульозу.

Мікобактерії дуже живучі у зовнішньому середовищі. Потрапивши в повітря, вони можуть утримуватись у завислому стані до 5 годин, а в маслі живуть до 5 місяців. Зараження може відбутися і під час безпосереднього контакту з хворим (через поцілунки), і опосередковано (через забруднені предмети вжитку: книжки, рушники, посуд, продукти, особливо молочні). Найчастіше зараження відбувається повітряним шляхом (90%), рідше – через продукти (2%) або контакти (5 – 6%).

Туберкульозна паличка може вражати всі органи і системи людського організму: легені, бронхи, нирки, кишечник, кістки, серце, слизові оболонки. Найнебезпечнішими є хворі з легеневими формами туберкульозу. За добу вони можуть виділяти понад 1 млрд. мікобактерій. Проте більшість людей має велику опірність до туберкульозу, зумовлену комплексом вроджених і набутих механізмів захисту, рівнем імунітету. Тому якщо загальна інфікованість туберкульозом на планеті становить 50%, хворіє лише 5 – 6%.

За даними прес-служби Міністерства охорони здоров’я України зараз Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз (81 випадок на 100 тисяч населення) та посідає за цим показником сьоме місце в Європейському регіоні ВООЗ після Росії, Грузії, Киргизстану, Румунії, Молдови та Казахстану.

Аналіз показника смертності від туберкульозу свідчить, що за 15 останніх років показник смертності збільшився майже у 3 рази.

Епідемія туберкульозу в Україні має дві особливості. По-перше, спостерігається взаємозалежність швидкості поширення туберкульозу від епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та поширенням наркоманії. Друга – високий рівень хіміорезистентних форм: первинної – 30% та вторинної – 75%.

Водночас очевидне недостатнє фінансування регіональних програм протидії туберкульозу. Крім того, у жодному регіоні не забезпечується належне харчування хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу за нормами, передбаченими відповідною постановою уряду.

У фтизіатричній службі найболючішим питанням залишається недостатнє кадрове забезпечення в усіх регіонах країни, а також висока захворюваність на туберкульоз серед медичних працівників.

Щодо причин, через які неможливо в найкоротші терміни покращити епідеміологічну ситуацію з туберкульозом, у МОЗ України вказують, що епідемія туберкульозу є надзвичайно «інерційною системою» у своїй реакції на навіть правильну і вчасну протидію епідемічним проявам. Тобто, регресія епідемії туберкульозу в Україні може бути відстрочена у часі на 5 – 6 років.

Крім того, існують як об’єктивні, так і суб’єктивні причини, насамперед: швидкі темпи зростання кількості хворих на ВІЛ-асоційований туберкульоз та туберкульоз із медикаментозною стійкістю до протитуберкульозних препаратів; вкрай незадовільне матеріально-технічне забезпечення протитуберкульозних закладів та лабораторій; відсутність лабораторії, яка б у повному обсязі виконувала функції центральної лабораторії країни і забезпечувала контроль за якістю діагностики туберкульозу; високий відсоток хворих, які переривають лікування (від 4,9 до 33%), що є однією з основних причин розвитку стійких до протитуберкульозних препаратів форм туберкульозу тощо.

Туберкульоз супроводжував розвиток людини впродовж тисяч або навіть мільйонів років, хоча найдавніші залишки людини мають 9 000-річну давність. Упродовж цього часу бактерія зазнала багатьох змін у генетичному коді, що дає можливість виділити багато її штамів. Це пояснює відмінність штамів у різних географічних регіонах, що в подальшому може бути використане для визначення походження та руху кожного штаму.

Під час розвитку хвороби проявляються симптоми інтоксикації: зниження апетиту, загальна слабкість, підвищена пітливість, температура тіла піднімається до 37,2 – 38,0°C. З’являється кашель, на який хворий спершу не звертає уваги, пов’язуючи його з курінням чи застудою. Харкотиння виділяється мало, воно слизисто-гнійне. На початкових стадіях і задишка, і біль в грудях проявляються рідко.

Як правило, описані симптоми проявляються на тлі задовільного самопочуття і збереження працездатності. Тому важливо не нехтувати загальним правилом: коли кашель триває більш ніж 21 день – обов’язковим є рентгенологічне обстеження. Позачергово обстежуватись необхідно особам з бронхо-легеневими симптомами, з тривалою інтоксикацією невідомої причини. Щорічно повинні флюорографічно обстежуватися особи з так званої «групи ризику» щодо туберкульозу: хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.

При тому, що Україна знаходиться в стані епідемії по туберкульозу, при активній участі керівництва ВНЗ нам вдається своєчасно обстежувати студентів на туберкульоз та утримувати захворюваність нижче рівня обласних і міських показників.

Так, у 2013 р. захворюваність туберкульозом серед студентів склала 14,3 на 100 тис. населення (у 2012 р. – 23,4), що значно нижче міських показників (у 2013 р. – 36,9) та обласних (у 2013 р. – 42,3).

Виявлено 15 випадків туберкульозу (у 2012 р. – 25), з них усі випадки – туберкульоз органів дихання, у тому числі 2 іноземці.

У 92% випадків туберкульоз виявлений при плановому ФГ обстеженні. І це головна наша мета в профілактиці туберкульозу.

Для запобігання туберкульозу, окрім специфічної профілактики, яку здійснюють працівники протитуберкульозних установ, необхідно дотримуватись здорового способу життя, не зловживати алкоголем, курінням. Дотримуватись правил праці та відпочинку, санітарно-гігієнічних умов. У приміщенні має бути свіже чисте повітря. Їжа повинна бути збалансована. Варто також уникати стресових, конфліктних ситуацій.

Отже, проблема туберкульозу може бути вирішена тільки за участі всього суспільства в цілому й кожної людини зокрема.

Зупинимо туберкульоз разом!